Створено за підтримки

Google Україна

Аутентична Україна

Опішнянська кераміка

«Гончарна столиця» України зі світовою славою

Старовинне козацьке містечко Опішне (Опішня) Зіньківського району Полтавської області – один із наймогутніших і найславетніших центрів культурної самобутності українців – називають гончарною столицею України. 

Гончарський етнопарк
Національний музей-заповідник українського гончарства. Опішня, Полтавська обл.

Це унікальний осередок керамічного виробництва в Україні з власним творчим обличчям і неповторним історично сформованим асортиментом ужиткових та декоративних виробів. Гончарство у найвищому місті Полтавщини, що стоїть на семи горбах, утворених Ворсклою, і пам’ятає битву зі шведами, розвивається впродовж трьох тисячоліть. Віковий доробок гончарів – одне з джерел формування національної культури, зафіксована в глині духовність. На початку ХХ століття тут було майже 1000 гончарів. Їхні вироби розходилися по навколишніх селах і далеко від Полтавщини.

Ще наприкінці ХІХ століття до витворів місцевих гончарів почав пильно придивлятися весь цивілізований світ. Їхні вироби знайшли своїх шанувальників-колекціонерів. Відомі випадки, коли посуд у гончарів забирали ще теплим прямо з горна. На початку ХХ століття російський консул у Лондоні повідомляв Зіньківській повітовій земській управі про велику популярність опішнянської кераміки в Англії й буквально благав збільшити її постачання на європейські ринки. Найбільші музеї Російської імперії, країн Європи та Америки відряджали спеціальні експедиції до Опішного з метою формування власних колекцій. У 1894 році в Опішному відкрито першу в Лівобережній Україні земську зразкову гончарну майстерню, що стала до сьогодні єдиним осередком розвитку гончарного шкільництва в Україні.


Що і як виробляли 

Опішнянські глиняні вироби
Керамічна продукція заводу «Гончарний круг»

Опішненські майстри створювали шедеври у найкращих місцевих традиціях із яскравим місцевим колоритом. Традиційно виготовляють у Опішні повсякденну, а також різноманітну святкову кераміку. Це і поливаний мальований декоративно-побутовий посуд (горщики, глечики, макітри, миски, дзбанки, куманці, барильця, баклаги), і посуд, розписаний у техніці ріжкування або фляндрівки, переважно рослинним орнаментом, і  фігурний декоративний посуд скульптурного характеру зі стилізованим зображенням тварин (леви, барани, бики, коники, півні). Посуд має надзвичайно різноманітний асортимент, пластичною досконалістю форм, яскравістю барв і високими технічними якостями.  Особливою є керамічна скульптура малих форм – вироби, зліплені із гончарних деталей, та розписані чи оздоблені фактурним ліпним декором і кольоровими поливами (вершники, коники, молодиці, парубки, різні композиції з фігур людей чи тварин). Різноманітністю позначені дитячі глиняні іграшки (кізочки, рибки, круторогі баранчики, відгодовані свинки, гривасті леви, півники, коники, іграшки-пищики). Багато уваги надається декоруванню виробів. Опішненська кераміка приваблює композиційною яскравістю, різноманітністю форм, технічними прийомами, різнобарв’ям орнаментів, витонченістю і багатством кольорових співвідношень. 

Серед покладів багатьох керамічних глин місцеві майстри використовують глину сірого кольору, яка після випалювання стає світло-жовтою. Після ліплення глина майже тиждень висихає в природних умовах. Потім відбувається процес випалювання, обробки глазурями чи розмальовування – і знов випалювання. Виготовляють виріб не менше 30-40 днів.

 


Хто і як оздоблював кераміку 

Опішненські майстри заводу «Художній керамік»: (зліва направо) Іван Білик, Іван Хмелик, ?, ?, Володимир Нікітченко, Михайло Китриш. Опішне, Полтавщина. 1970-ті рр.
Гончар Василь Омеляненко

Опішненське гончарство багатоманітне у своїх стильових, функціональних та художніх виявах. Опішнянський посуд вирізняється тонкостінністю, дво-трикольоровим розписом у вигляді кривулин, рисочок, крапочок, а також рослинних орнаментів – квітами, листям, ягодами, віночками. Відома місцева техніка розпису – фляндрівка. Колірна гама таких орнаментів – сполучення білого, червоного, зеленого, коричневого кольорів із невеликою кількістю чорного. По-особливому розписують тут іграшки: це «гілка» на спині тварини, «кривулька з накапуванням» по обох боках, а також «сонце» на грудях тварин. Такий розпис – візитівка місцевої іграшки.

Опішнянський розпис – це здебільшого контурний рослинний орнамент: квіти, ґрона, колоски, гілки у вигляді букетів і віночків. Розпис виконують ангобом, а потім виріб покривається поливою. Традиційна ж опішнянська кераміка часто була нефарбована або в натуральних тонах глини.

Серед гончарів були і чоловіки, і жінки, а також такі майстри, які займалися більше розписом кераміки – жінки-малювальниці. Найбільш знані сьогодні гончарі – Михайло Китриш, Василь Омеляненко, династія Пошивайлів, майстриня іграшки Ганна Діденко. В Опішні діють приватні гончарні художні майстерні відомих українських митців, заслужених діячів народної творчості України – Михайла Китриша, Василя Омеляненка, Миколи Пошивайла. А почалася опішнянська кераміка з імен майстрів Федора Чирвенка, Івана Гончаря, Івана Гладиревського, Юхима Резника. Творчість восьми гончарів Опішні відзначено почесним званням «Заслужений майстер народної творчості України», трьох – Державною премією України імені Тараса Шевченка. 


«Я думав, що побачу глину, а побачив народ» 

Музей гончарства. Опішне, Полтавщина.
Дошка на меморіальній садибі Олександри Селюченко

Найбільший музей гончарства в Україні в Опішному (фото 13) вразив посла Польщі в Україні Єжи Бару (1999 рік) своїми майстрами та живою, глибинною народною традицією. Заснований музей у 1986 році, а з 2001-го – це Національний музей-заповідник українського гончарства. У його складі працюють Інститут керамології, Центр дослідження українського гончарства, Національний архів українського гончарства, гончарська книгозбірня України, меморіальні садиби майстрів О. Селюченко та Пошивайлів, державна спеціалізована художня школа-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішному». На подвір’ї музею розкинувся гончарський етнопарк –  галерея монументальної й садово-паркової глиняної скульптури. Їхні автори – митці з різних міст України, переможці всеукраїнських гончарських  фестивалів, що проводяться в Опішному. 

У лютому 2018 року опішнянську кераміку було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, що передбачає здійснення заходів з її охорони Національним музеєм-заповідником українського гончарства та приватним підприємством «Гончарний круг».

 

Перевірте свої знання!

Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.

Хочете знати більше? Радимо ознайомитися

  1. Івах Т. Чарівний світ кераміки: сайт. URL: http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title
  2. Ликова О., Пошивайло О. Скарби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному //  Український керамологічний журнал. 2003. №2-3.
  3. Метка Л. Гончарство Слобідської України у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття. Полтава : АСМІ. 2011. 240 с.
  4. Міщанин В. Північна група малих осередків гончарства Опішненського гончарного району (друга половина ХІХ–ХХ століття). Опішне : Українське народознавство. 2005. 304 с.
  5. Повзик Р. Олесь Пошивайло з Опішні: «Якби не музей, то гончарства тут вже не було б» // Полтавщина. Інтернет-видання. 11 липня 2017 року: сайт. URL:  https://poltava.to/news/43557/
  6. Пошивайло О.  Опішне – гончарська столиця України. Опішне. 2000.
  7. Яценко О. Національний архів українського гончарства: сайт. URL:  http://opishne-museum.gov.ua/departments/arhivepottery

 

На цій сторінці використано матеріали та світлини Національного музею-заповідника українського гончарства та Національного архіву українського гончарства в Опішному; авторські фото С. Коровайного.