Створено за підтримки

Google Україна

Аутентична Україна

Опішнянська кераміка

«Гончарна столиця» України зі світовою славою

Старовинне козацьке містечко Опішне (Опішня) Зіньківського району Полтавської області називають гончарною столицею України.

Гончарський етнопарк
Національний музей-заповідник українського гончарства. Опішня, Полтавська обл.

Гончарство у найвищому місті Полтавщини, що стоїть на семи горбах, утворених Ворсклою, і пам’ятає битву зі шведами, розвивається впродовж трьох тисячоліть. На початку ХХ століття тут було майже 1000 гончарів. Їхні вироби розходилися по навколишніх селах і далеко від Полтавщини.

Ще наприкінці ХІХ століття до витворів місцевих гончарів почав пильно придивлятися весь цивілізований світ. Їхні вироби колекціонували. Відомі випадки, коли посуд у гончарів забирали ще теплим прямо з горна. На початку ХХ століття російський консул у Лондоні повідомляв Зіньківській повітовій земській управі про велику популярність опішнянської кераміки в Англії й буквально благав збільшити її постачання на європейські ринки. Найбільші музеї Російської імперії, країн Європи та Америки відряджали спеціальні експедиції до Опішного з метою формування власних колекцій. У 1894 році в Опішному відкрито першу в Лівобережній Україні земську зразкову гончарну майстерню, що стала до сьогодні єдиним осередком розвитку гончарного шкільництва в Україні.


Що і як виробляли 

Опішнянські глиняні вироби
Керамічна продукція заводу «Гончарний круг»

Традиційно виготовляють у Опішні повсякденну, а також різноманітну святкову кераміку. Це і поливаний мальований посуд (горщики, глечики, миски, дзбанки, куманці, барильця, баклаги), і посуд, розписаний у техніці ріжкування або фляндрівки, переважно рослинним орнаментом, і  фігурний декоративний посуд скульптурного характеру зі стилізованим зображенням тварин (леви, барани, бики, коники, півні).

Особливими є вироби, зліплені із гончарних деталей та розписані чи оздоблені фактурним ліпним декором і кольоровими поливами. Найрізноманітнішими є дитячі глиняні іграшки (кізочки, рибки, круторогі баранчики, відгодовані свинки, гривасті леви, півники, коники, іграшки-пищики) та дрібна скульптура, ліплена від руки. 

Серед покладів багатьох керамічних глин місцеві майстри використовують глину сірого кольору, яка після випалювання стає світло-жовтою. Після ліплення глина майже тиждень висихає в природних умовах. Потім відбувається процес випалювання, обробки глазурями чи розмальовування – і знов випалювання. Виготовляють виріб не менше 30-40 днів.

 


Хто і як оздоблював кераміку 

Опішненські майстри заводу «Художній керамік»: (зліва направо) Іван Білик, Іван Хмелик, ?, ?, Володимир Нікітченко, Михайло Китриш. Опішне, Полтавщина. 1970-ті рр.
Гончар Василь Омеляненко

Опішнянський посуд вирізняється тонкостінністю, дво-трикольоровим розписом у вигляді кривулин, рисочок, крапочок, а також рослинних орнаментів – квітами, листям, ягодами, віночками. Відома місцева техніка розпису – фляндрівка. Колірна гама таких орнаментів – сполучення білого, червоного, зеленого, коричневого кольорів із невеликою кількістю чорного. По-особливому розписують тут іграшки: це «гілка» на спині тварини, «кривулька з накапуванням» по обох боках, а також «сонце» на грудях тварин. Такий розпис – візитівка місцевої іграшки.

Опішнянський розпис – це здебільшого контурний рослинний орнамент: квіти, ґрона, колоски, гілки у вигляді букетів і віночків. Розпис виконують ангобом, а потім виріб покривається поливою. Традиційна ж опішнянська кераміка часто була нефарбована або в натуральних тонах глини.

Серед гончарів були і чоловіки, і жінки.  А також майстри, які займалися більше розписом кераміки – жінки-малювальниці. Найбільш знані сьогодні гончарі – Михайло Китриш, Василь Омеляненко, династія Пошивайлів. А почалася опішнянська кераміка з імен майстрів Федора Чирвенка, Івана Гончаря, Івана Гладиревського, Юхима Резника. 


«Я думав, що побачу глину, а побачив народ» 

Музей гончарства. Опішне, Полтавщина.
Дошка на меморіальній садибі Олександри Селюченко

Найбільший музей гончарства в Україні в Опішному (фото 13) вразив посла Польщі в Україні Єжи Бару (1999 рік) своїми майстрами та живою, глибинною народною традицією. Заснований музей у 1986 році, а з 2001-го – це Національний музей-заповідник українського гончарства. У його складі працюють Інститут керамології, Центр дослідження українського гончарства, Національний архів українського гончарства, гончарська книгозбірня України, меморіальні садиби майстрів О. Селюченко та Пошивайлів, державна спеціалізована художня школа-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішному». На подвір’ї музею розкинувся гончарський етнопарк –  галерея монументальної й садово-паркової глиняної скульптури. Їхні автори – митці з різних міст України, переможці всеукраїнських гончарських  фестивалів, що проводяться в Опішному. 

У лютому 2018 року опішнянську кераміку було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, що передбачає здійснення заходів з її охорони Національним музеєм-заповідником українського гончарства та приватним підприємством «Гончарний круг».

 

Перевірте свої знання!

Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.

Хочете знати більше? Радимо ознайомитися

  1. Івах Т. Чарівний світ кераміки: сайт. URL: http://istoriya.soippo.edu.ua/index.php?title
  2. Ликова О., Пошивайло О. Скарби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному //  Український керамологічний журнал. 2003. №2-3.
  3. Метка Л. Гончарство Слобідської України у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття. Полтава : АСМІ. 2011. 240 с.
  4. Міщанин В. Північна група малих осередків гончарства Опішненського гончарного району (друга половина ХІХ–ХХ століття). Опішне : Українське народознавство. 2005. 304 с.
  5. Повзик Р. Олесь Пошивайло з Опішні: «Якби не музей, то гончарства тут вже не було б» // Полтавщина. Інтернет-видання. 11 липня 2017 року: сайт. URL:  https://poltava.to/news/43557/
  6. Пошивайло О.  Опішне – гончарська столиця України. Опішне. 2000.
  7. Яценко О. Національний архів українського гончарства: сайт. URL:  http://opishne-museum.gov.ua/departments/arhivepottery

 

На цій сторінці використано матеріали та світлини Національного музею-заповідника українського гончарства та Національного архіву українського гончарства в Опішному; авторські фото С. Коровайного.