Традиція обряду «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області

Наймолодші кустові гурти ідуть вітати зі святом односельців, село Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, 2017 рік

Обдаровування кустового гурта, село Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області

Традиція з глибини віків

Історія обряду «Водіння Куста» пов’язана з вшануванням культу предків. У давнину, за аналогією до зимового колядування-щедрування та весняного волочебництва-ранцювання, в певних осередках жінки та дівчата обходили двори з метою величання членів родини. Літом дійство приурочувалося до періоду сонцестояння. Вбрана у гілля молода дівчина символізувала Куст, що уособлював душі померлих. Вони в час Трійці нібито мали здатність з’являтися у нашому світі. Предки відігравали роль посередників між цим світом і потойбіччям, а їхнє «задобрення» у формі обдаровування Куста гарантувало родинне і господарське благополуччя на цілий рік. Попри різноманітні історичні, а саме соціально-політичні та релігійні лихоліття, Куст зберігся до нашого часу, однак лише у межах етнографічної Пінщини.

Ареал цього дійства поширюється на села Зарічненського та частково Дубровицького і Любешівського районів, проте повноцінно обряд у формі, максимально наближеній до первісної, нині відтворюється лише в селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області.

«Водимо Куста, щоб другого року дождаті і поспiваті»

Дівчину одягають Кустом, під час проведення обласного фестивалю «Водіння Куста» у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, 2017 рік

Обряд «Водіння Куста» у с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, 70-ті роки ХХ ст.

Демонстрація обряду «Водіння Куста» у Києві, 1988 рік

Обряд Водіння Куста проводять на 50-й день після Великодня, на свято Трійці (П’ятидесятниці). Обряд триває три дні, беруть у ньому участь лише молоді дівчата (від 5-6 до 16-17 років), а також старші жінки, які передають свої знання про традиції молодшому поколінню (від 20-30 до 60-70 років). У перший день Трiйцi мешканцi села йдуть на цвинтар i прикрашають могилки лепехою та кленовим гiллям. Сварицевицький цвинтар є унікальною обрядовою пам'яткою, де замість хрестiв могилки позначали дерев'яними зарубами. На багатьох похованнях замiсть хреста зберігся покладений камiнь, що свiдчить про язичницькi традицiї. Переважно старші жiнки «викликають на розмову» своїх родичiв у формi плачу-речитативу висловлюють жаль за померлими, розповiдають їм про найважливiшi події минулого року – «голосять».

В наступні дні вони йдуть до лісу i вбирають (клечають) кленовим, березовим, липовим гіллям, вбрану в святковий традиційний одяг (додільну сорочку з традиційною вишивкою, рясовану спідницю з плисом, фартух, пояс-крайку)  найвродливiшу та найставнішу дівчину. За крайку затикають пагони аїру болотного (лепехи), а на голову одягають пишний вінок, сплетений з кленового листя та квітiв, щоб дівчина нагадувала справжній кущ. Кустовий гурт обходить оселі і співає величальні кустові пісні. А наприкінці виголошує побажання: «Вийди, господаре, з нового покоя. Винесь Кусту хоч да пувзолотого», «Водимо Куста, щоб другого року дождаті і поспiваті», «Щоб ішов дощ і все було зелене!». Завершується обряд «Водіння Куста» за селом на полі, де обрядова зелень дівчини-«Куста» розбирається, розривається на частини та, як символ родючості, викидається «на врожай». Окремі гілочки з «Куста» приносять додому й розкидають на городі. 

Нове життя старовинного обряду

Родинний ансамбль сім’ї Чудіновічів співає кустові пісні, село Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, 2017 рік

Обряд «Водіння Куста» у с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області, 90-ті роки ХХ ст.

Фестиваль народного мистецтва «Водіння Куста» з метою популяризації та збереження обряду щороку на Трійцю проводять у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області за участі всіх жителів села (близько 2000 осіб). Відвідують свято не лише мешканці села, а й гості з різних куточків України та з-за кордону. Обряд «Водіння Куста» включено до репертуару фольклорних колективів із с. Сварицевичі Дубровицького району, с. Старі Коні Зарічненського району, с. Люхча Сарненського району Рівненської області, фольклорних гуртів м. Києва («Володар», «Рожаниця»), м. Рівне («Веснянка», «Ранкова роса», «Горина», «Джерело», «Волиняни»), а також колективів Житомирщини та Білорусі. Кустові пісні у сучасній обробці присутні у репертуарі таких співаків як Катя Chilly, Illaria, львівського фольк-рок гурту Joryj Kłoc (композиція «Ліс»), що сприяє зацікавленості та ознайомленню молоді з традицією старовинного обряду.  Попри те, що він увійшов до репертуару народних аматорських колективів, лише у селі Сварицевичі можна відчути життєдайну силу традиції.

Довідавшись про унікальний спів місцевих жінок, збирачка фольклору Світлана Кітова однією з перших на науковому рівні почала вивчати давні традиції і за допомогою фахівців Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Т. Рильського АН УРСР встановила, що це пам’ятка давньослов’янського обряду «Водіння Куста». Про ритуальний одяг і кустові пісні дослідниця неодноразово інформувала громадськість на наукових конференціях у Москві, Києві, Львові та Рівному. 1980 року під час фольклористичної експедиції студенти-філологи Рівненського педінституту (наукове керівництво здійснювали кандидат філологічних наук, доцент Людмила Бондаренко та завідувач відділом фольклору обласного науково-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи Степан Шевчук) зробили записи кустових пісень від родини Чудиновічів.

Відомості про Куст на Рівненщині записували члени експедицій Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського під керівництвом доктора філологічних наук Р. Кирчіва, студенти московської, мінської консерваторій, московського, мінського, львівського університетів, завідувач сектором Полісся Музею народної архітектури та побуту України Л.Орел. Збирав фольклорні записи заслужений працівник культури України, художній керівник Етнокультурного центру «Веснянка» Рівненського палацу дітей та молоді Віктор Ковальчук. Чимало уваги селу виявив фольклорист, письменник Василь Скуратівський. Зібрані ним спостереження увійшли до ряду публікацій. Також вивчали обряд такі дослідники, як Олекса Воропай, Богдан Столярчук, Олексій Доля, Раїса Цапун, Раїса Тишкевич, Олексій Нагорнюк, Юрій Рибак та інші.