Створено за підтримки

Google Україна

Аутентична Україна
Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області

Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області

«Ой, артіль моя «Троянда»! Маркізет, мадаполам. Вишивала я узори з тривогою пополам»

П. Тичина 

Килимарський цех Решетилівської фабрики ім. Клари Цеткін. 1967 р.
Будівля Решетилівської фабрики ім. Клари Цеткін. 1970-ті рр.

Саме «Троянда» називалася промислова артіль, створена в містечку Решетилівка на Полтавщині у 1922 році на базі майстерні-школи, відкритої у 1905 році з ініціативи Полтавського губернського земства. У 1926 році вона перетворилася на артіль, килими якої стали візитівкою килимового виробництва України.

Вони з успіхом демонструвалися на виставках у Парижі (1925 рік) та Лейпцигу (1928 рік). Згодом на базі артілі відкрили фабрику імені Клари Цеткін. Роками розквіту для підприємства стали 1950-1970-ті. Вироби фабрики прикрашали інтер'єри громадських споруд, експортувалися за кордон (до Індії, Китаю, Болгарії, Румунії, Угорщини), експонувалися у Лейпцигу та Брюсселі (1958 рік), Дамаску (1959 рік), Нью-Йорку (1963 рік), Монреалі (1968 рік), Осаці (1970 рік).

У 1970-х роках на фабриці працювали понад 450 майстрів-килимарів. Потужні виробничі можливості підприємства дозволяли створювати, крім традиційних орнаментальних килимів, великі тематичні твори за картинами професійних художників. Нині фабрика ім. Клари Цеткін припинила своє існування. Вироби цього знаного далеко за межами України підприємства зберігаються в багатьох музеях та експонуються на численних виставках.


Художньо-стилістичні особливості решетилівських килимів

Килим, 1831 р. Полтавщина. Колекція НМУНДМ, Київ
Килим, ХVІІІ ст. Полтавщина. Колекція НМУНДМ, Київ

Сформована впродовж кількох століть стилістика решетилівського рослинного килимарства ґрунтується на принципі побудови орнаменту з мальовничим вирішенням тла й тяжіє до композиційних мотивів прадавніх селянських килимів. Мальовниче вирішення тла виявляється в специфічній техніці ткання «деркання».

Найбільш поширеною схемою є ритмічне розміщення на полі окремих мотивів у вигляді різноспрямованих ламаних гілок із квітами та листям прямими або скісними (в шаховому порядку) рядами. Саме решетилівським килимам  притаманна особлива стилізація рослинних квіткових мотивів, що ґрунтується на впливах східної орнаментики. Тло килимів з рослинним орнаментом є або однотонним, або має різноманітні відтінки одного кольору, причиною цього є нерівномірне фарбування пряжі та специфіка техніки «кругляння», коли нитки піткання обвивали орнаментальні мотиви і лягали хвилястими лініями. Інколи в орнаментику введено умовні зображення птахів серед гілок та букетів квітів, які заповнюють вільні місця і цим врівноважують композицію або розміщуються в самих квіткових мотивах. Часто можна бачити зображення птаха-пелікана (символу самопожертви), який своїм тілом годує пташенят.

Пишна орнаментація рослинних і анімалістичних форм переважає в так званих панських килимах. Традиційним сюжетом таких килимів є мотив дерева життя, що проростає із зав’язі, вазона або кошика. Квіткові галузки синхронно розгалужуються від центральної стеблини, а велика квітка або суцвіття завершує верхівку дерева.

Виготовляли в Решетилівці і так звані «барокові» килими, малюнок яких має вигляд крупних стилізованих квіткових форм, що розгалужуються по всьому полю симетрично від центру. Середня частина килима виокремлюється гнутою смужкою із завитками (картушем). Колорит решетилівських килимів  витриманий у м’якій, спокійній гамі. Переважають здебільшого килими з блакитним, золотаво-жовтим або чорним тлом, рідше – з білим, сірим, зеленим і коричневим. Килими виконані на вертикальних ткацьких верстатах (кроснах) технікою «кругляння» (або «гребінцева»).


«Килим – то земля, доню, уквітчана весняними квітами земля. Роби килими, люби їх як землю нашу» 

Ці слова відома килимарниця Наталія Вовк часто чула від своєї матері. На решетилівській фабриці працювала ціла когорта талановитих майстрів. Понад 40 років очолював підприємство Леонід Товстуха.

Надія Несторівна Бабенко (1926 – 2009)

Головним художником фабрики тривалий час працювала Надія Бабенко. Авторський стиль майстрині легко впізнаваний в буянні квітів, рослин, галузок. Її килим «Дерево життя» (1969 рік), переданий як подарунок від України, прикрашає Блакитну залу головної штаб-квартири Організації Об'єднаних Націй (Нью-Йорк). Леонід Товстуха і Надія Бабенко разом із килимарницями Ганною Бондарець і Домною Єфремовою у 1986 році стали лауреатами Державної (нині Національної) премії України імені Тараса Шевченка.

З 2005 року знайшов своє місце в залі Ради Європи в Страсбурзі й килим Леоніда Товстухи «Народжені рідною землею». В сучасній Решетилівці працює домашня майстерня мистецької родини Пілюгіних, майстерня художніх промислів «Соломія» Сергія Колінченка, килимарському мистецтву навчають в художньо-професійному ліцеї. Традиції решетилівського килима продовжує в своїй творчості син Надії Бабенко – Олександр Бабенко.

Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської  області у 2017 році внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

 

Перевірте свої знання!

Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.

Хочете знати більше? Радимо ознайомитися

  1. Бабенко О. Творчість Надії Бабенко в контексті регіональних особливостей решетилівського килимарства і вишивки ХХ століття // Народні художні промисли України: історія, сьогодення, перспективи: науковий збірник за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. К. : ДП «НВЦ» Пріоритети». 2016. С. 196-205.
  2. Білоус Л. До питання діяльності народних художніх промислів України у ХХ столітті // Народні художні промисли України: історія, сьогодення, перспективи: науковий збірник за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. К. : ДП «НВЦ» Пріоритети». 2016. С. 13-32.
  3. Тихонова Л. Решетилівські килими в колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва // Народні художні промисли України: історія, сьогодення, перспективи: науковий збірник за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. К. : ДП «НВЦ» Пріоритети». 2016. С. 127-133.
  4. Товстуха Л. Спогади і роздуми (півстоліття на решетилівській фабриці художніх виробів ім. К. Цеткін / Решетилівка: ПВКП «Тираж», 2010. 195 с.

На цій сторінці використано матеріали з Національного музею українського народного декоративного мистецтва, фото авторства Костянтина Коваленка, Павла Здоровила, Михайла Андреєва.