Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області

Пісні села Лука

Фото народного колективу села Лука 1990-х років у Музеї народної архітектури та побуту (м. Київ)

Село Лука розташоване поблизу селища Білогородка (історичний Білогород) неподалік від Києва. Село розкинулося на берегах річки Ірпінь. Його окрасою є церква Святителя Миколая, яку видно з різних куточків села. На території села знаходиться важливий історико-ландшафтний об'єкт – гора Кочур, де розташовувалося згадане в літописах середньовічне селище.

В селі Лука усна традиція зберегла до наших часів пісні найрізноманітніших жанрів: від календарних та ритуальних (щедрівок, колядок, купальських пісень, веснянок, петрівчаних пісень) до ліричних пісень, балад гетьманських часів, козацьких, наймитських та сирітських пісень. У пісенній творчості села збережено понад 70 весільних пісень, серед яких унікальні «ладкання», «передирки» між дружками, ритуальні співи свашок тощо. Так, перед випіканням коровайниці співали:

Побутові пісні також становлять значний пласт пісенного фольклору села, в них змальовуються найрізноманітніші аспекти щоденного життя селянина.

Співочій манері села Лука притаманний стиль Київського та Житомирського Полісся, проте місцева манера виконання поєднує у собі стилістичні ознаки й інших регіонів. Зокрема тут у виконанні іноді зустрічаються елементи полтавського діалекту (пом'якшення слів що закінчуються на «ля», «льо»). Але назагал спів лучан має всі ознаки наддніпрянської пісенної традиції, а саме: розлогий стиль виконання, розвинуту мелодику та грудне звучання.

Календарні та календарно-обрядові пісні села Лука мають здебільшого гетерофонну одноголосу або двоголосу фактуру, а протяжні пісні –  переважно триголосий склад: нижній і верхній голосові пласти («низ» та «гору»). Верхній голос (вивід – назва верхнього підголоска) в протяжних піснях виконує одна особа, а нижній пласт епізодично розгалужується  на два, і більше голосів.

Дослідження пісенної традиції села Лука

Народний колектив у 1980-х роках

Мелодійні та ліричні пісні села Лука постійно привертали увагу дослідників-фольклористів. Найповніше вивчення пісенної традиції села здійснив професор Київського національного університету, заслужений працівник культури України Іван Павленко.

У 2009 році він опублікував книгу «Пісенна традиція села Лука», в якій міститься найповніше зібрання народної творчості цього пісенного осередку Київщини. Дослідник зафіксував  понад 300 (285 з них опублікував) пісень різних жанрів, проаналізував жанрово-тематичні та мелодико-стилістичні особливості місцевого пісенного виконавського мистецтва. 

Носії традиції

Пісенну традицію села Лука зберігає співочий гурт «Червона калина», до якого входять найталановитіші народні співачки села Лука, а саме: Надія Євгеніївна Лабунська (керівник ансамблю), Ганна Володимирівна Волошина, Олександра Семенівна Дмитренко, Марія Федорівна Попова, Софія Федорівна Нестеренко, Павліна Павлівна Біла, Надія Василівна Забудська, Зінаїда Савеліївна Скопецька. Об’єднання цих жінок у гурт є результатом постійної спільної виконавської практики, адже вони співали ще до того, як зібралися у гурт і співають незалежно від того, чи це є концертним виступом їхнього колективу, чи просто співами для себе за святковим столом. Вік учасниць гурту - від 64 до 81 року. Колектив базується у клубі села Лука і активно репрезентує народну пісню на теренах Київщини та далеко за її межами. 

Народний колектив в селі Лука був створений 1986 року. До певного часу лідером гурту була Софія Герасименко (1923-2003 рр.) Вона зберігала у пам’яті безліч народних пісень та варіантів їх виконання. Сьогодні керівником хору є Надія Євгенівна Лубанська. 

Народний колектив має кілька солісток-виводчинь, кожна з них має свій індивідуальний стиль та власні прийоми імпровізації, що робить виконання кожної композиції хору неповторним. 

Значна частина співачок колективу також є учасницями церковного хору, бере участь у традиційній обрядовій практиці села (весілля, хрестини, похоронні обряди). Пісенна спадщина, якою володіє гурт «Червона калина»,  успадкована усно, від старших учасниць колективу та в родині від старшого покоління. Ті пісні, успадкування яких не відбулося раніше, зараз вивчаються колективом на основі аудіозаписів, здійснених фольклористами у попередні роки.

Під час виконання жартівливих і танцювальних пісень колектив «Червона калина» використовує супровід музичних інструментів: баяна, гармоні і бубона. В супровід окремих пісень включаються підручні ужиткові предмети, що виконують функцію звукової колоризації, зокрема дерев’яні ложки; тара (дерев’яний виріб для прання); коса (стальне полотно для косіння трави). 

Учасниці гурту мають повні комплекти традиційного українського одягу с.Лук: спідницю, фартух, керсет (місцева назва), сорочку, хустину, передник з індивідуальною вишивкою (місцева назва запаски), намисто, туфлі (місцева назва черевиків); шкіряні чоботи, свитка (взимку).

Свої костюми, стилізовані під традиційний український стрій, учасниці гурту вишили власноруч.  

Пісня села Лука сьогодні

Виступ колективу «Червона калина»

Колектив «Червона калина» в Музеї Івана Гончара

В репертуарі гурту «Червона калина» є колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні, весільні, колискові, протяжні пісні (пісні про кохання, сирітські, наймитські, чумацькі, козацькі, побутові, історичні, балади, романси), жартівливі та танцювальні пісні, псальми, які становлять пісенний спадок села Лука, сформований протягом багатьох століть. 

Показовим для гурту є варіативність виконання пісень, яка проявляється у коректній змінності музичного контуру заспівів та виводів. Практично кожна учасниця гурту має власний яскраво виражений індивідуальний стиль, свій арсенал прийомів імпровізації у співі. Найяскравіше це проявляється у заспівувачки Ганни Волошиної, заспівувачки та виводчиць Олександри Дмитренко і Надії Лабунської. 

Гурту притаманна народна манера виконання пісень. Вона точно відповідає принципу звукоутворення і стилістиці автентичного звуку, водночас  позбавлена крику і є дуже співучою. Можна сказати, що гурт колективно досягнув вершини виконавської майстерності саме в народній манері співу, зберігаючи набуту практику попередніх поколінь.

Пісні гурту «Червона калина» вивчаються на уроках музики у школі, дитячому садку с. Гореничі та с. Музичі.

Учасниці народного гурту сьогодні є частими гостями на найрізноманітніших фестивалях та майданчиках народної музики в України. Оцінили майстерність українського колективу і за кордоном, зокрема на фестивалі «Балтика» у Литві.

2018 року пісенну традицію села Лука внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.