- Нематеріальна спадщина
-
Елементи нематеріальної спадщини
- Віртуальні тури
- Про проект
UaEn
Створено за підтримки
Google Україна
Автор
Олена СоболєваЕтнолог, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства МОН України. Голова Громадської організації «Центр прикладної антропології». Член Національної спілки краєзнавців України.
Село Лука розташоване поблизу селища Білогородка (історичний Білогород) неподалік від Києва. Село розкинулося на берегах річки Ірпінь. Його окрасою є церква Святителя Миколая, яку видно з різних куточків села. На території села знаходиться важливий історико-ландшафтний об'єкт – гора Кочур, де розташовувалося згадане в літописах середньовічне селище.
В селі Лука усна традиція зберегла до наших часів пісні найрізноманітніших жанрів: від календарних та ритуальних (щедрівок, колядок, купальських пісень, веснянок, петрівчаних пісень) до ліричних пісень, балад гетьманських часів, козацьких, наймитських та сирітських пісень. У пісенній творчості села збережено понад 70 весільних пісень, серед яких унікальні «ладкання», «передирки» між дружками, ритуальні співи свашок тощо. Так, перед випіканням коровайниці співали:
Питається коровай перепечі:
«Чи далека доріжка до печі?
Дайте мені пирога підпираться
Да й до печі доріженьки допитаться».
Побутові пісні також становлять значний пласт пісенного фольклору села, в них змальовуються найрізноманітніші аспекти щоденного життя селянина.
Співочій манері села Лука притаманний стиль Київського та Житомирського Полісся, проте місцева манера виконання поєднує у собі стилістичні ознаки й інших регіонів. Зокрема тут у виконанні іноді зустрічаються елементи полтавського діалекту (пом'якшення слів що закінчуються на «ля», «льо»). Але назагал спів лучан має всі ознаки наддніпрянської пісенної традиції, а саме: розлогий стиль виконання, розвинуту мелодику та грудне звучання.
Мелодійні та ліричні пісні села Лука постійно привертали увагу дослідників-фольклористів. Найповніше вивчення пісенної традиції села здійснив професор Київського національного університету, заслужений працівник культури України Іван Павленко.
У 2009 році він опублікував книгу «Пісенна традиція села Лука», в якій міститься найповніше зібрання народної творчості цього пісенного осередку Київщини. Дослідник зафіксував близько 300 пісень різних жанрів, проаналізував жанрово-тематичні та мелодико-стилістичні особливості місцевого пісенного виконавського мистецтва.
Народний колектив в селі Лука був створений у 1986 році. Ще раніше жінки часто спонтанно збиралися в гурти і співали свої улюблені пісні. До певного часу лідером гурту була Софія Герасименко (1923-2003). Вона зберігала у пам’яті безліч народних пісень та варіантів їхнього виконання. Сьогодні керівником хору є Надія Євгенівна Лубанська. Серед учасниць-виконавців Волошина Ганна Володимирівна (1959), Забудська Надія Василівна (1946), Нестеренко Софія Федорівна (1951), Попова Марія Федорівна (1952), Скопецька Зінаїда Савівна (1953).
У народному колективі є кілька солісток-виводчинь, кожна з них має свій індивідуальний стиль та власні прийоми імпровізації, що робить виконання кожної композиції хору неповторним. Учасниці народного гурту сьогодні є частими гостями найрізноманітніших фестивалів та майданчиків народної музики в України. Оцінили майстерність українського колективу і за кордоном, зокрема на фестивалі «Балтика» у Литві. Свої костюми, стилізовані під традиційний український стрій, учасниці гурту вишили власноруч.
2018 року пісенну традицію села Лука внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.
Якщо Ви знаєте про існування живої традиції й готові ініціювати внесення нового елемента до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, запрошуємо ознайомитися з відповідним порядком та підготувати картку для подання.
Подати заявку