Технологія виконання вишивки «білим по білому» селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області

Білим по білому

На берегах мальовничої річки Говтва, на Полтавщині, розташоване містечко Решетилівка – один із найвідоміших сучасних центрів народних промислів України, що набув розквіту в ХІХ столітті.

Свято «Решетилівська весна», 2016

reshetylivka.com.ua

Саме тут зародилася традиція вишивати білими нитками по білій тканині, відома як технологія виконання вишивки «білим по білому»,  або «біллю». Вважають, що й назва Решетилівки походить від вислову «решетити тканину». Щоб замаскувати шви при з’єднанні двох частин, тканину «решетили» (вишивали мережки). Настилування «біллю» існує відтоді, як існує тканина і полотняне переплетення.

Один з найдавніших зразків орнаменту білою лічильною гладдю, у поєднанні  з виколюванням та мережкою, маємо на чернігівському рушнику 1746 року, що зберігається в Чернігівському краєзнавчому музеї. З часом ця оригінальна вишивка поширилася в усіх етнографічних регіонах України, стала візитівкою Полтавщини та брендовою для української культури. Вишивка «білим по білому» розрахована як на сприйняття здалеку, так і на тривалий уважний розгляд зблизька. При цьому розкривається все багатство і краса узорів, ювелірність їх виконання.

Секрети решетилівських вишивальниць 

Вироби вишивальниці Н.Іпатій на виставці у музеї І.Гончара (Київ)

Музей Івана Гончара

Фрагменнт жін. блузи. Майстер Л.Пілюгіна

Ольга Пілюгіна

Традиційно «біллю» вишивали рушники, святкові, весільні чоловічі й  жіночі сорочки. Сьогодні їх продовжують виготовляти з тонких прозорих тканин – льону, маркізету, батисту, шовку.

Особливістю решетилівської вишивки є поєднання рослинного та геометричного орнаментів – «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька», найулюбленіші – «гілка», «ламане дерево». Геометричний орнамент складають найпростіші фігури: скісний і прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви.

Особливістю є й одночасне поєднання п’яти-семи технік: «лишва», різні види «мережок», «вирізування», «виколювання», і, особливо, ювелірних технік «солов’їні вічка», «зерновий вивід», що збагачує художньо виражальні засоби орнаментальних композицій, надаючи їм схожості з мініатюрою, що робить її впізнаваною серед інших вишивок України.  Для контрастності майстри додають небілені нитки або ж підфарбовані в попелясті тони («куниці»). Така вишивка створює рисунок високого рельєфу зі світлотіньовим моделюванням. Залежно від напрямку світла узор по-різному то відбиває, то поглинає світло, створюючи його багату гру.

Роботи вишивальниці з Решетилівки Надії Вакуленко

Lev_igra

Майстриня Лариса Пілюгіна

Ольга Пілюгіна

Наприкінці ХІХ століття Решетилівка офіційно стала одним із центрів-осередків народного ткацтва, килимарства та вишивання в Україні. У 1905 році губернатор і земство заснували тут артіль з вишивання та гобеленства – Решетилівський ткацький навчально-показовий пункт,  на базі якого у 1922 році утворилася художньо-промислова артіль «Троянда» з вишивальним цехом, а з 1926 року – артіль ім. Клари Цеткін.

Одна з найстарших решетилівських вишивальниць Фросина Ребрик відома тим, що у 1930-1940-х роках їй довелося вручати решетилівські рушники Максиму Горькому, Й. Сталіну та М. Хрущову. З 1960  року працювала фабрика мистецьких виробів зі школою майстрів.

Сьогодні носіями технології виконання вишивки «білим по білому» є майстри та викладачі Решетилівського художнього професійного ліцею, вишивальниці приватної майстерні «Соломія», вчителі Решетилівської дитячої школи мистецтв, Решетилівської гімназії ім.. І. Л. Олійника. У місті працює близько  десяти приватних майстерень.

Сучасні вишивальниці – Надія Вакуленко, Лариса  Пілюгіна, Ніна Іпатій стверджують, що вишивати білими нитками по білому полотну  дуже складно, насамперед для очей, адже орнамент ніколи не наносять на тканину одразу. Спочатку майстриня малює свою «картинку» на папері, а потім, шляхом складного підрахунку, переносить малюнок на полотно. Через таку кропітку працю на один виріб витрачається від двох до шести місяців.

Секрети майстерності

Фрагмент решетилівської вишивки

Всеукраїнський центр вишивки та килимарства

Фрагмент вишивки

Всеукраїнський центр вишивки та килимарства

Опанування традиційних технік вишивки «білим по білому» – справа трудомістка, клопітка, тому секретам майстерності вчилися з раннього дитинства. Класичною технікою вишивання біллю є «лічильна гладь» або «лиштва», як називають її в Решетилівці. Лиштва при виконанні вимагає точного розрахунку ниток. Помилка на одну нитку порушує цілісність узору в цілому. Узор вишивають однією лиштвою, але найчастіше поєднують з ажурними техніками. За допомогою лиштви створюють геометризовані рослинні мотиви, характерні для вишивки. 

Кожен елемент виконується самостійно, що дає можливість майстрам робити з окремих мотивів найрізноманітніші композиційні схеми, особливо при вишивці рукавів жіночої сорочки – то у вигляді декількох рядків гілок рослинного орнаменту, то розсипом певних мотивів у багатьох комбінаціях. Ця техніка дозволяє отримати  виключно геометричні орнаменти. Існує і чимало мережок для оформлення вишиванок. Серед них: «стовпчик», «гречечка», «вівсяночка», «лучка», «ляхівка», «прутик з настилом», «чисна мережка», «безчисна мережка», «прорізний прутик». Орнаментальні композиції виконані мережкою зустрічаються як геометричні, так і рослинно-геометризовані.

Решетилівка мандрує світом 

Копія сорочки Софі Лорен з Решетилівського краєзнавчого музею

energolife.info

Ще у 1920-х роках містечко здобуло світову славу на виставках українського мистецтва в Мюнхені, Парижі, Марселі, Брюсселі. Цікаво, що одного разу письменниці, етнографу Олені Пчілці довелося представляти на конкурсі в Парижі вишивку «біллю» майстрів решетилівської фабрики. Коли їй  не повірили, що це робота людських рук, то О. Пчілка привезла туди майстринь, які просто вразили журі.

Саме решетилівські майстри у 1969 році виготовили сукню «білим по білому» для всесвітньо відомої італійської акторки Софі Лорен для зйомок фільму «Соняшники» (1970 рік), що проходили  в селі Чернечий Яр біля Диканьки на Полтавщині. Потім цю сукню акторка демонструвала на подіумі в Римі. Нині копію сорочки Софі Лорен зберігають у Решетилівському краєзнавчому музеї.

Починаючи з 1992 року проводиться щорічний обласний фестиваль «Решетилівська весна», під час якого майстрині вишивки діляться своїми навичками з молоддю та аматорами. Вони є постійними учасниками закордонних, міжнародних, всеукраїнських виставок, конкурсів, симпозіумів, фестивалів та ярмарків («Барвиста Україна», «Зрима пісня України» м. Одеса, «Міжнародний туристичний салон», Всесвітній «Майстер фестиваль» м. Сеул, Корея, «Неділя культури в Туркменістані», «Неділя культури в Угорщині», «Ягелонський мистецький ярмарок» м. Люблін, Польща, «Дні України в Лондоні», «Родинні виставки в посольстві України в м. Париж (Франція), м. Софія (Болгарія), «Міжнародний фестиваль фолькльорного мистецтва у Туреччині, «Міжнародний фестиваль фолькльорного мистецтва «Родослав» м. Івано-Франківськ, Міжнародний фестиваль «Етностиль» м. Київ (мистецький арсенал). 

Але поряд зі славою Решетилівки гостро постає проблема продовження традиції молодими майстрами. Тому у лютому 2018 року технологію виконання вишивки «білим по білому» селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, що передбачає здійснення заходів з її охорони Решетилівським художнім професійним ліцеєм.