- Автентичні смаки України
- Нематеріальна спадщина
-
Елементи нематеріальної спадщини
- Оперні театри
- Дерев’яні церкви
- Музеї просто неба
- Про проект
- Youtube
UaEn
Створено за підтримки
Google Україна
Автор
Олена Сосніна і Таїсія Станзавідувач відділу науково-методичної роботи та народної творчості Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва Олена Сосніна, заступник директора Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва Таїсія Стан
Самчиківський розпис (або самчиківка) як вид українського декоративно-ужиткового мистецтва зародився наприкінці XIX – на початку XX ст. у селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області й поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям.
Талановиті майстрині на замовлення розписували будинки неповторними візерунками. Розмальовані фантастичними орнаментами з квітів хати вважались оберегами. Малюнки на стінах були візитівкою кожної гарної господині, до них придивлялись парубки, якщо в хаті підростала не засватана дівчина. Ще в середині минулого століття можна було побачити цей розпис у Самчиках. З часом таких розписів ставало дедалі менше. Після Другої світової війни традиція розписування хат занепала й була майже втрачена. Нове життя самчиківки розпочалося зі знахідки в 70-х роках XX ст. у селах Северини та Самчики художниками-аматорами Олександром Пажимським та Геннадієм Раковським кількох хат і скрині, розмальованих візерунками. Відтоді місцеві художники заснованої Олександром Пажимським народної студії «Факел» (пізніше — «Просвіт») почали розвивати цей розпис як станковий, зберігаючи його традиційні елементи та розробляючи нові власні сюжети.
Особливість самчиківського розпису полягає саме в сюжетності. Йдеться про сюжети з колядок, щедрівок, з української народної творчості, казок тощо. Розпис схожий на гобеленовий, виконується великим зубчастим малюнком з активним заповненням площини крупними масивними елементами, які членуються за допомогою контрастних або супідрядних кольорів. Йому притаманний мотив вигнутого пера, зубчастого листя, язички пелюсток квітів, враження недбалості у вигнутих лініях візерунків, що є своєрідними складниками художньої мови майстрів самчиківки.
Основна тематика цього розпису – рослинні мотиви у найрізноманітніших їх інтерпретаціях. Кожен орнамент мав свою назву, за якою його одразу можна було розпізнати. Найчастіше в роботах авторів самчиківського розпису зустрічаються барвінок, соняхи, рожа, колоски, маки, дзвоники, ягідки, бруньки, калина, гілочки. На малюнках квіти зі знайомих і звичних раптом стають казковими, фантастичними рослинами, набувають неперевершеного українського колориту.
Одним з найулюбленіших і найпоширеніших орнаментів є зображення вазону як символу світобудови, «дерева життя», як його розуміли в давнину наші предки. Це казкове дерево, в основі якого може бути писанка як символ початку роду або жолуді, з яких дерево проростає. Стовбур дерева символізує продовження життя та роду. Біля нього чи у кроні дерева часто зображують пташок, які є невід’ємними супутниками життя. Так рослинний орнамент органічно переплітається у розпису з елементами світу тварин.
Колірна гама самчиківського розпису також має сакральний сенс. У ній завжди є один об’єднувальний колір: зазвичай темний відтінок, який вирізнятиметься з-поміж інших. Часто використовується саме чорний колір — він розділяє два кольори, що містяться на картині поруч, та створює глибину. Червоний, синій, зелений, жовтий – головні кольори, що складають основу розпису. Додатково використовується також коричнева, рожева, фіолетова фарби.
Як тло для своїх робіт частіше за все майстри використовують білий колір – символ чистоти, непорочності, краси, молодості та радості. Навіть якщо орнамент малюють на сірому, чорному або підсиненому тлі, білий обов’язково додають у основний орнамент – квіти, листя, тощо. Сам візерунок переважно виконують червоним кольором, що символізує повноту життя, енергію свободу. Чорний додається для підкреслення орнаменту та підсилення інших кольорів.
Самчиківський розпис у своїй основі має площинний орнамент. Тобто кольори накладаються площинами (кольоровими плямами), але об’ємності немає. До його сюжету входить елементи, кількість яких не перевищує семи. Найчастіше малюють найбільш універсальних птахів – курку, півня, соловейка, гуску, лелеку, сороку, голуба, лебедів. Зустрічаються також і зображення тварин, які завжди були найбільше пов’язані з життям та побутом людей (собаки, коти, коні, лисиці, зайці, білочки). Застосовують художники також і елементи, ширше притаманні писанкарству. Це стилізовані лапки, ріжки, кучері, хрест, смужки, зірочки, кривульки, крапки. Автори Самчиківського розпису додають до своїх робіт також і зображення людей, переважно козаків або гарних українок. Композиція орнаменту завжди чітка, складається з низу, середини, верхівки та завершення. Знизу розміщуються крупні елементи, які до верху малюнку стають все більш дрібними. Саме така будова робить завершену картину найбільш доступною і зрозумілою для сприйняття.
Митці-носії самчиківської традиції розписують хати в селі, малюють картини, вчать майбутніх майстрів цій техніці та всіляко її популяризують. Традиційними матеріалами, які беруть майстри для своїх виробів, є паперові, деревяні та гіпсові поверхні; рами – з дерева, соломи або кори. В роботі використовують акрилові фарби та гуаш. При використанні гуаші готові роботи після висихання покривають лаком, який майстри виготовляють за власним рецептом. Спершу олівцем малюють ескіз. Після того наноситься фарба: так позначаються кольори, які будуть на картині. Основними фарбами наносять колір — від світлого до темного. Художник продумує сюжетну композицію: героїв малюнку та елементи, що їх оточують.
У Самчиках функціонує дитяча художня школа традиційного народного мистецтва, постійно проводяться майстер-класи для усіх категорій населення, організовуються пересувні виставки, одна з яких охопила Наддніпрянщину, Полісся, Слобожанщину, Запоріжжя, Приазов’я та Причорномор’я. У жовтні 2018 р. в Києві було презентовано проєкт «Нове Життя Самчиківського Розпису», реалізований за підтримки Українського культурного фонду в межах партнерства Мистецької ініціативи «UAMAZE» та Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтв.
Орнамент самчиківського розпису можна побачити на керамічних виробах, одязі, листівках, плакатах, календарях. Розпис, що спочатку використовувався для оздоблення будинків і інтер’єрів, перебрався в інші сфери та отримав нове життя. Сергій Касьянов разом із колегами розписує стіни будинків не лише вдома. Часом їх запрошують за кордон, здебільшого у Польщу та Чехію. Там самчиківський розпис користується попитом.
Наказом Міністерства культури України від 4 липня 2019 року №510 «Традиція декоративного розпису села Самчики» включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.