Створено за підтримки

Google Україна

Аутентична Україна
Козацькі пісні Дніпропетровщини

Козацькі пісні Дніпропетровщини

Козацькі пісні Нижнього подніпров'я

Українське козацтво (як особливий суспільний феномен) сформувалося на теренах сучасної Центральної та Південної України на межі XV-XVI cтоліття.  

Італійська карта «Європейської Татарії» 1684 року

Напіввійськові поселення козаків виникали на кордоні Великого Степу та Великого князівства Литовського. У цей час відбувалося заселення сучасної Дніпропетровщини, яку можна назвати козацьким краєм. На території Нижньої Наддніпрянщини з 1581 по 1775 р. розташовувалися п'ять Запорізьких Січей. Козацькі пісні, що побутували на цій території, були занесені і в інші місцевості України, де набули інших рис та характеру.

У козацькому середовищі почав формуватися новий жанровий цикл у ліриці, епосі та драматургії. Саме тоді зародилася традиція виконання дум, інститут кобзарства, розвивалася традиція чоловічого багатоголосного співу. Після занепаду козацтва як впливової соціальної верстви, на теренах Подніпров’я художні форми, властиві козацькій пісні, були успадковані нащадками козаків.

Поступово чоловічу манеру виконання козацьких героїчних пісень перейняли жінки та почали активно її відтворювати. Гуртове чоловіче виконання козацьких пісень вважається реліктовим явищем і востаннє було зафіксоване дослідниками в регіоні на початку 2000-х років. 

Пісня «Ой куди лежить та й шлях-дорога», село Підгородне Дніпропетровської області


На Дніпропетровщині до наших часів збереглися в усній традиції  різні варіанти виконання козацьких пісень. За тематикою і стилем виконання вони поділяються на кілька груп. Зокрема, козацькими вважають ті пісні, в яких оспівується історичне тло козацької доби, змальовуються козацькі походи та битви, описується руйнування України ворогами (наприклад, «Ой гук, мати, гук»). Є пісні, в яких опоетизовано життя окремих персоналій та полководців (про козака Нечая «Ой з-за гори та ще й з-за лиману» з м. Жовті Води, «Пісня про Морозенка»).

Виступ на фестивалі «Жнива», 2014 рік

Найбільша група козацьких пісень змальовує  козацький побут. В них розповідається про різні подробиці життя воїна, подаються роздуми про долю та непростий життєвий вибір, оспівується козацька смерть. Постійним супутником козака у піснях є його вірний кінь: 

Осідлаю кониченька, коня вороного,
Нехай несе в чисте поле мене, молодого.
В чистім полі тирса шумить, катран зеленіє, 
В чистім полі своя воля, аж серце німіє. 

Виділяють також козацькі ліричні пісні, в яких йдеться про кохання між козаком та дівчиною («Із-за гір, з-за гір») та козацькі романси («Ішов козак з Дону»). В цих піснях текст іде або від невизначеного розповідача, або від самого козака. В піснях, де змальовуються стосунки між козаком та дівчиною, текст зазвичай іде від дівчини, натомість їхня музична мова тотожна пісням першої групи (хіба що за виключенням козацького романсу) (наприклад,  «Садом-садом, пшениченька ланом» з смт.Межова Межівського р-ну).

«Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл», село Підгородне Дніпропетровської області


Мелодика козацької пісні

Невідомий художник Козак Мамай, 1728 р.
Учасники фольклорного ансамблю «Криниця» м.Підгородне
Учасники фольклорного ансамблю «Криниця» м. Підгородне

Козацтво як окремий стан до тепер не зберігся, тому належність тієї чи іншої пісні до козацької визначається за такими ознаками, як текст та музична мова. Козацьким пісням притаманні розлогість мелодії та протяжний стиль виконання. Часто виконавці «тягнуть» кожну музичну фразу та навіть окремі звуки, що робить звучання козацьких пісень особливо мелодійним. Через протяжність кожної музичної фрази (народні виконавці з с.Капулівка Нікопольського р-ну називають такого типу пісню «затяжнá»), помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту (навіть окремих звуків) текст пісні часто «губиться» у мелодичних розспівах окремих складів; зустрічається, як художній прийом, недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Під час виконання пісень виконавцям властивий самозаглиблений, зосереджений  стан, наближений до молитви-медитації. 

Традиційно в козацьких піснях робляться високим голосом сольні заспіви. Хорова частина пісні має зазвичай триголосну основу. Вони виконуються, як правило, без інструментального музичного супроводу групою виконавців («гуртом»), переважно жінками або жінками та чоловіками разом. Для будови гуртової козацької пісні властивий сольний верхній голос. Ці функції народні виконавці, відповідно, називають дієсловами «заводити» та «виводити» («тягти»). Під впливом діяльності народних хорів верхній голос може виконувати група осіб (як, наприклад, у фольклорному ансамблі «Знахідка» з м. Жовті Води). Це призводить до спрощення мелодії верхнього голосу, втрати виконавської індивідуальності.

Гуртова частина пісні зазвичай має триголосу будову (сольний верхній голос та гуртові середній і нижній голос). В с. Богуслав Павлоградського р-ну в деяких піснях жінки додають четвертий, найнижчий голос, який, фактично, є імітацією чоловічої партії («басити»).

Козацькі пісні виконуються зазвичай голосним насиченим звуком з формуванням його у грудній клітині, причому манера виконання є спільною як для чоловіків, так і для жінок. 

Як правило, в козацьких піснях велика кількість куплетів, що робить їхнє виконання сюжетним та деталізованим за змістом. В них часто  відсутні приспіви, що загалом властиво лірико-епічному стилю.

Дослідники виокремлюють два виконавські стилі козацьких пісень:

  • кантиленний (пісенний),
  • парландовий (речитативно-декламаційний).

Нині поширеним є перший стиль, а другий майже повністю занепав разом із традицією сольного виконання творів.


Дослідження самобутньої музичної культури

Співає неформальний фольклорний гурт з с.Капулівка Нікопольського р-ну
Голова Дніпропетровської обласної ради Євген Григорович Удод обговорює з учасниками фольклорного ансамблю «Криниця» м. Підгородне

Дослідження козацьких пісень розпочалося в регіоні давно. Вперше  комплекс козацьких пісень опублікував Віктор Кириленко, дослідник народної творчості та бандурист, у збірці пісень «Ой гук, мати, гук» 1997 року. Експедиції до сіл Дніпропетровської області з метою фіксації пісенного фольклору здійснювали на початку 2000-х років співробітники Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара та лабораторія фольклору й етнографії Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки, Всеукраїнської асоціації молодих дослідників фольклору. На той момент значні здобутки у збереженні народної пісні, у тім числі козацької пісні, були у Васильківському р-ні (с. Дебальцеве), Криворізькому р-ні (с. Інгулець), Магдалинівському р-ні (села Гупалівка, Личкове та Могилів); Новомосковському р-ні (села Голубівка, Піщанка, Івано-Михайлівка); Павлоградському р-ні (села Кочережки, Богуслав, Межиріч, В’язівок); Покровському р-ні (села Олексіївка, Катеринівка, Велика Михайлівка, Гаврилівка, Романки), Солонянському р-ну (село Калинівка, хутір Гроза, селище Солоне), Томаківському р-ні (с.Добра Надія), Царичанському р-ні (села Турове, Могилів, Цибульківка); Широківському р-ні (с.Новокурське), Юр’ївському р-ні (чоловічій ансамбль села Новов’язівок). 


Спадкоємність традицій

Пісенна традиція козацького краю дійшла до нас в усній формі. Передача та запам’ятовування текстів і мелодій козацьких пісень відбувається, як правило, під час виконання творів.

Ансамбль “Криниця” з Підгороднього
Дослідники з Дніпропетровського національного університету записують пісні від гурту «Криниця» з Підгороднього
Учасниці фольклорного ансамблю «Богуславочка» с.Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.

На початок 2000-х років виконання козацьких пісень зафіксовано в багатьох селах регіону. Проте літній вік виконавців фольклору та відсутність дієвих механізмів передачі знань між різними поколіннями спричиняють занепад пісенної традиції. Однак дослідники в 2014 році записали виконання козацьких пісень в селах і містечках Дніпропетровської області (с. Капулівка Нікопольського р-ну, с. Богуслав Павлоградського р-ну, с. Красний Під та с. Новокурське Широківського р-ну, смт. Межова Межівського р-ну, м.Жовті Води, м. Підгородне, с. Сурсько-Михайлівка Солонянського р-ну). Робота з фіксації та дослідження козацького фольклору тривала і в наступні роки (2015-2017), що дозволило підтвердити старі й виявити нові осередки побутування козацьких пісень.

Виконавці козацьких пісень Дніпропетровщини не становлять якоїсь  однієї  громади. В одних місцях вони об’єднані у фольклорні аматорські колективи, як, наприклад, у м. Жовті Води (ансамбль «Знахідка»), у м. Підгородне Дніпропетровського р-ну (ансамбль «Криниця»), у с. Богуслав Павлоградського р-ну (ансамбль «Богуславочка»). В інших місцях виконавцями є окремі особи, які не беруть участі у художніх колективах (наприклад, Анна Михайлівна Должанська, 1918 р.н. з смт. Межова Межівського р-ну; Катерина Григорівна Скиба, 1929 р.н. з с. Красний Під Широківського р-ну), або неформальні гурти, які збираються при нагоді  (вихідний, свято, просто поспівати коло хати) (наприклад, такий гурт у с. Капулівка Нікопольського р-ну у складі: Федоренко Надія Семенівна, 1927 р.н, Іванчура Марія Кіндратівна, 1934р.н., Біляєва Ольга Григорівна, 1930р.н.). Виконавцями козацьких пісень в переважній більшості є люди похилого віку. 

Сьогодні виконавцями козацьких пісень виступають, як правило, народні колективи, такі як ансамблі та гурти «Криниця»,  «Знахідка», «Первоцвіт», «Богуславочка» тощо. В деяких селах носіями пісенної традиції є окремі виконавці або неформальні групи, що збираються час від часу на великі свята. У 2015 році елемент «козацькі пісні Дніпропетровщини» внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а в 2016-му – до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Перевірте свої знання!

Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.

Хочете знати більше? Радимо ознайомитися

  1. Гей, гук, мати, гук! Пісні Апостолівщини, зібрані бандуристом В. І. Кириленком. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1997. 271 с.
  2. Іваницький А. І. Український музичний фольклор. Вінниця: Нова Книга, 2004. 320 с.    
  3. Любимова А. Я. Козацькі пісні Дніпропетровщини: досвід, сучасність, перспективи // Культурна спадщина України: сталий розвиток і національна безпека. Зб. наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 20 квітня 2017 р., Київ / Український центр культурних досліджень; заг. ред. О. А. Буценка [та ін.]; [упор. Босик З. О.; відп. ред. Телеуця В.В.]. К. : НАКККіМ, 2017. Т.І. С. 44-49. 

Частина фото взята з сайту Радіо Свобода.