Створено за підтримки

Google Україна

Аутентична Україна
Козацькі пісні Дніпропетровщини

Козацькі пісні Дніпропетровщини

Козацькі пісні Нижнього подніпров'я

Українське козацтво (як особливий суспільний феномен) сформувалося на теренах сучасної Центральної та Південної України на межі XV-XVI cтоліття.  

Італійська карта «Європейської Татарії» 1684 року

Напіввійськові поселення козаків виникали на кордоні Великого Степу та Великого князівства Литовського. У цей час відбувалося заселення сучасної Дніпропетровщини, яку можна назвати козацьким краєм. Саме на території Дніпропетровської області розташовувалися п'ять Запорізьких Січей.

У козацькому середовищі почав формуватися новий жанровий цикл у ліриці, епосі та драматургії. Саме тоді зародилася традиція виконання дум, інститут кобзарства, розвивалася традиція чоловічого багатоголосного співу. Після занепаду козацтва як впливової соціальної верстви, на теренах Подніпров’я художні форми, властиві козацькій пісні, були успадковані нащадками козаків.

Поступово чоловічу манеру виконання козацьких героїчних пісень перейняли жінки та почали активно її відтворювати. Гуртове чоловіче виконання козацьких пісень вважається реліктовим явищем і востаннє було зафіксоване дослідниками в регіоні на початку 2000-х років. 

Пісня «Ой куди лежить та й шлях-дорога», село Підгородне Дніпропетровської області


На Дніпропетровщині до наших часів збереглися в усній традиції  різні варіанти виконання козацьких пісень. За тематикою і стилем виконання вони поділяються на кілька умовних груп. Зокрема, козацькими вважають ті пісні, в яких оспівується історичне тло козацької доби, змальовуються козацькі походи та битви, описується руйнування України ворогами (наприклад, «Ой гук, мати, гук»). Є пісні, в яких опоетизовано життя окремих персоналій та полководців (про козака Нечая «Ой з-за гори та ще й з-за лиману», «Пісня про Морозенка»).

Виступ на фестивалі «Жнива», 2014 рік

Найбільша група козацьких пісень змальовує  козацький побут. В них розповідається про різні подробиці життя воїна, подаються роздуми про долю та непростий життєвий вибір, оспівується козацька смерть. Постійним супутником козака у піснях є його вірний кінь: 

Осідлаю кониченька, коня вороного,
Нехай несе в чисте поле мене, молодого.
В чистім полі тирса шумить, катран зеленіє, 
В чистім полі своя воля, аж серце німіє. 

Виділяють також козацькі ліричні пісні, в яких йдеться про кохання між козаком та дівчиною («Із-за гір, з-за гір») та козацькі романси («Ішов козак з Дону»). 

«Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл», село Підгородне Дніпропетровської області


Мелодика козацької пісні

Невідомий художник Козак Мамай, 1728 р.

Козацьким пісням притаманні розлогість мелодії та протяжний стиль виконання. Часто виконавці «тягнуть» кожну музичну фразу та навіть окремі звуки, що робить звучання козацьких пісень особливо мелодійним.

Традиційно в козацьких піснях робляться високим голосом сольні заспіви. Хорова частина пісні має зазвичай триголосну основу. Вони виконуються, як правило, без інструментального музичного супроводу групою виконавців («гуртом»), переважно жінками або жінками та чоловіками разом.

Як правило, в козацьких піснях велика кількість куплетів, що робить їхнє виконання сюжетним та деталізованим за змістом. В них часто  відсутні приспіви, що загалом властиво лірико-епічному стилю.

Дослідники виокремлюють два виконавські стилі козацьких пісень:

  • кантиленний (пісенний),
  • парландовий (речитативно-декламаційний).

Нині поширеним є перший стиль, а другий майже повністю занепав разом із традицією сольного виконання творів.


Дослідження самобутньої музичної культури

Дослідження козацьких пісень розпочалося в регіоні давно. Вперше  комплекс козацьких пісень опублікував Віктор Кириленко, дослідник народної творчості та бандурист, у збірці пісень «Ой гук, мати, гук» 1997 року. Експедиції до сіл Дніпропетровської області з метою фіксації пісенного фольклору здійснювали співробітники Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара та лабораторія фольклору й етнографії Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки, Всеукраїнської асоціації молодих дослідників фольклору.


Спадкоємність традицій

Пісенна традиція козацького краю дійшла до нас в усній формі. Передача та запам’ятовування текстів і мелодій козацьких пісень відбувається, як правило, під час виконання творів.

Ансамбль “Криниця” з Підгороднього
Дослідники з Дніпропетровського національного університету записують пісні від гурту «Криниця» з Підгороднього

На початок 2000-х років виконання козацьких пісень зафіксовано в багатьох селах регіону. Проте літній вік виконавців фольклору та відсутність дієвих механізмів передачі знань між різними поколіннями спричиняють занепад пісенної традиції. Однак дослідники в 2014 році записали виконання козацьких пісень в селах і містечках Дніпропетровської області (Солонянського, Павлоградського, Нікопольського, Широківського, Межівського районів). Робота з фіксації та дослідження козацького фольклору тривала і в наступні роки (2015-2017), що дозволило підтвердити старі й виявити нові осередки побутування козацьких пісень.

Сьогодні виконавцями козацьких пісень виступають, як правило, народні колективи, такі як ансамблі та гурти «Криниця»,  «Знахідка», «Первоцвіт», «Богуславочка» тощо. В деяких селах носіями пісенної традиції є окремі виконавці або неформальні групи, що збираються час від часу на великі свята. У 2015 році елемент «козацькі пісні Дніпропетровщини» внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а в 2016-му – до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Перевірте свої знання!

Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.

Хочете знати більше? Радимо ознайомитися

  1. Гей, гук, мати, гук! Пісні Апостолівщини, зібрані бандуристом В. І. Кириленком. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1997. 271 с.
  2. Іваницький А. І. Український музичний фольклор. Вінниця: Нова Книга, 2004. 320 с.    
  3. Любимова А. Я. Козацькі пісні Дніпропетровщини: досвід, сучасність, перспективи // Культурна спадщина України: сталий розвиток і національна безпека. Зб. наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 20 квітня 2017 р., Київ / Український центр культурних досліджень; заг. ред. О. А. Буценка [та ін.]; [упор. Босик З. О.; відп. ред. Телеуця В.В.]. К. : НАКККіМ, 2017. Т.І. С. 44-49. 

Частина фото взята з сайту Радіо Свобода.