- Автентичні смаки України
- Нематеріальна спадщина
-
Елементи нематеріальної спадщини
- Оперні театри
- Дерев’яні церкви
- Музеї просто неба
- Про проект
- Youtube
UaEn
Створено за підтримки
Google Україна
Автор
Ірина БатирєваБатирєва Ірина Миколаївна, кандидат історичних наук, етнолог; перший заступник генерального директора Національного музею «Меморіал жертв Голодомору». У 2006-2018 рр. працювала асистентом, старшим викладачем та доцентом кафедри історії та культури України факультету історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Брала активну участь у створенні та функціонуванні етнографічного музею Народознавчого центру, Рукописного фонду Навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля при кафедрі історії та культури України та Музею етнології Поділля Музейно-просвітницького центру Вінницького державного педагогічного університету.
Кандидатська дисертація на тему: «Традиційна культура Поділля у дослідженнях другої половини ХІХ – початку ХХ століття» за спеціальністю «етнологія». Науковий керівник – Борисенко Валентина Кирилівна, етнолог, доктор історичних наук, професор.
Співпрацює з Інститутом українознавства (Київ), Національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору» (Київ), Інститутом етнології та культурної антропології Варшавського університету (Варшава, Польща). Учасник чотирьох та керівник восьми етнографічних експедицій у різні населені пункти Вінницької області, співорганізатор чотирьох українсько-польських експедицій у с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області. Є учасником спільного німецько-українського проекту «Повернення в колективну пам’ять суспільства забутих груп жертв Другої світової війни Вінницького регіону», досліджуючи питання шталагу № 329.
Коло наукових інтересів: краєзнавство, етнографічне музеєзнавство, аграрна культура українців, культурна антропологія, урбаністика, усна історія.
Є автором близько 40 публікацій з досліджень традиційної культури Східного Поділля другої половини ХІХ – початку ХХ століття, аграрної культури Вінниччини, етносоціальних, демографічних, історико-культурних процесів у регіоні в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Візитівкою Північно-Східного Полісся є кролевецький тканий рушник (м. Кролевець, Сумщина).
Ткацтво в Кролевці розвивалось з часів заснування міста. За дослідженнями, ткацький цех виник не пізніше 1765 року. Першими відомими кролевецькими ткачами вважають Авдіїху Оболонську та її синів, що жили в 1780-х рр. Найбільшу популярність ткані рушники мали у другій половині XIX століття на місцевих ярмарках – Хрестовоздвиженському у Кролевці та Іллінському у Ромнах, далі ширилися всією Україною, оскільки були обов’язковим елементом весільних обрядів Сумщини, Полтавщини, Чернігівщини. У містечку працювали цілі родини ткачів. Відомі ткачі, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну манеру виконання, – Настя Іваницька, Петро Бідний.
Найвідоміша династія ткачів та скупників – Ринді (Риндіних). Іван Риндя швидко помітив, що торгівля дає більший прибуток, ніж саме ткацтво, зайнявся скупництвом і продажем, поступово створивши монополію на вироби кролевецьких майстрів. Досягнувши виставок у Парижі, Лондоні, Барселоні і здобувши там почесні медалі, І. Риндя примножив здобутки діда й батька. У 1875 році він посприяв будівництву приміщення ткацьких майстерень для земської навчальної школи. Тоді ж на кролевецьких рушниках з’явилося і його прізвище, а самі рушники стали брендом, потрапили до приватних зібрань, в колекції Київського та Чернігівського музеїв, в музей імператора Олександра ІІІ в Петербурзі, експортувалися в Італію, Канаду, США, Францію, Японію.
Кролевецькі ткані рушники, створені у техніці переборного ткацтва, – це мистецькі вироби традиційного народного промислу українців Північно-Східного Полісся. Багатий геометризований орнамент кролевецьких рушників складається із символів, відповідних українському світогляду. Упізнати цей диво-рушник можна серед сотень інших – поєднання біло-червоного кольорів з густим орнаментом:
Центральну частину рушника заповнює характерний антропоморфний символ, який нагадує постать жінки з піднятими руками або форму свічника, який з часом замінений на «квітучий вазон». Це основний орнамент кролевецького рушника – «дерево/квітка життя» чи «богиня Берегиня». Стилізовані візерунки, перемежовані горизонтальними смугами різної ширини, створюють неповторний композиційний ритм, притаманний кролевецьким святковим рушникам.
Особливе значення на Кролевеччині мають весільні рушники:
На них по всій довжині ткався «бережок» та парні елементи як символ сім’ї – «вазони», «свічники», «качки», «голуби», «півники», найцікавіші – «орел і орлиця» – зображення двоголових орлів з коронами на голові. Звідси й назви рушників – «королівські», чи «орляні». Рушники дарують старостам, ними пов’язують весільних дружок. Під весільний коровай виготовляють окремий вид тканого рушника – «під коровай». Вінчальний рушник, на якому стоять молоді, вішають на видному місці, а на образи тчуться спеціальні рушники – божники.
Для виготовлення рушника й сьогодні використовують ручний багаторемізний верстат з чотирма підніжками. Тчуться такі рушники бавовняними нитками червоного та білого кольорів у складній техніці ручного перебору. Для основи брали лляні, конопляні, а тепер – бавовняні нитки білого і червоного кольорів. Нитки вибілювали та фарбували у червоний колір натуральними барвниками – червцем.
Для ткання використовували п’ять технік: двобічні техніки більш давні – «під полотно», «під парки» (найрідкісніші рушники), «під репс». Колір витканих візерунків на них неяскравий, бо там чергувалися білі і червоні нитки.
З середини ХІХ століття двобічні техніки перебору замінили однобічні. До них належать «миропільська» та «з вибором», або «рихловська». Їхній орнамент – насиченого кольору з одного боку, з іншого лише видно, де закладалася нитка.
Перше ткацьке підприємство у Кролевці з’явилося у 1922 році, коли ткачі-надомники об’єдналися в артіль декоративно-художнього мистецтва «Відродження». З 1960 року артіль стала Фабрикою художнього ткацтва, а вже у 1970-х роках Кролевець був одним з провідних центрів візерункового ткацтва в Україні. Продукція експонувалася до 50 країн світу!
З 1990-х років для ткачів, як і для всієї країни, настали нелегкі часи, а до 2007 року фабрика просто збанкрутувала. Щоб не втратити вікові надбання кролевецьких майстрів, у 2008 році на місці фабрики було створено комунальне підприємство «Кролевецьке художнє ткацтво», на якому сьогодні, на жаль, працюють лише двоє ткачів, ще декілька ткаль працюють вдома.
На цей час найвідомішими майстринями кролевецького переборного ткацтва є Раїса Калмикова, Валентина Гецевич, Людмила Минтус, Тетяна Зінченко, Олена Петрова, Ольга Борисенко, Валентина Мироненко, Валентина Валова, Валентина Савицька, Євдокія Коноваленко, Тетяна Федосова. Традиції кролевецького переборного ткацтва передаються «від майстра – до учня». Елементам кролевецького ткацтва дітей навчають в дошкільних навчальних закладах, школах, передаються з покоління – в покоління в родинах Соловйових, Гецевичів, Петрових. Намагається зберегти і передати молоді традицію кролевецького переборного ткацтва також Державне вище професійне училище.
Тут працюють три членкині Національної спілки майстрів народних мистецтв України. З 1994 року у місті проводиться Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники», в роботі якого беруть ткачі з регіонів України та з інших країн, а у стінах колишньої садиби Огієвських з 2011 року відкритий Музей кролевецького ткацтва. В музеї відбувається відкриття фестивалю, проходять ярмарки ремесел, мистецький форум ткачів, виставки старовинних і сучасних рушників.
Для збереження традицій кролевецького переборного ткацтва у лютому 2018 року його було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, що передбачає здійснення заходів з його охорони комунальним підприємством «Кролевецьке художнє ткацтво» та відділом культури Кролевецької районної державної адміністрації.
Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.
Перше фото: Ганна Веретенник, Український інтерес
На цій сторінці використано матеріали та світлини з Сумського художнього музею та музею Кролевецького ткацтва (м.Кролевець).