Створено за підтримки

Google Україна

Нематеріальна спадщина

Виконавське мистецтво

Український вертеп

Найдавнішою формою українського драматичного мистецтва був вертеп (народний ляльковий театр). Для нього було властивим поєднання релігійного сюжету сатирично-побутової інтермедії.

Детальніше

Виконавське мистецтво – жива традиція народу

Олена Соболєва Автор

Народне виконавське мистецтво – це сфера художньої і творчої діяльності, за допомогою якої презентуються фольклорні твори, зокрема пісні, музичні інструментальні композиції, танці, сценічні твори, ігри. Через живе персональне виконання (індивідуальне чи колективне) окремі художні елементи усної творчості оживають у просторі та часі, набувають матеріальності. Індивідуальна інтерпретація, імпровізації та неповторний стиль виконання дозволяють прочитувати той чи інший твір народного мистецтва в безлічі варіацій.

Мелодійна українська пісня

Вербально-музичні форми виконання втілилися в народній пісенній творчості. Українській народній пісні властиве жанрове та стилістичне багатство.

Бандурист Данило Автор фото Yury Nosko
Учасниця колективу “Червона Калина” с. Лука

За жанром пісні поділяються на календарно-обрядові, родинно-побутові, епічні (думи, історичні пісні) тощо. Давніми формами пісенної народної творчості були календарно-обрядові пісні: петрівчані пісні,  пісні на жнива, на косовицю, колядки та щедрівки. До найдавнішого пласту обрядових пісень належать твори, які виконувалися на Трійцю та Купальські свята.  Зокрема на Поліссі дослідники  зафіксували обряд “куст”, під час якого на дівчину одягали вінок з гілок дерев, духмяного зілля та квітів і водили її по селу від одного двору до  іншого, співаючи:

Проведем Куста під гай зелененький, 
Зустріне нас да козак молоденький.

За тематикою та часом виконання виокремлюють родинно-побутові пісні (колискові, весільні, поховальне голосіння). Найбагатший репертуар пісень, що виконувалися під час весільного обряду. Практично кожна дія обрядової драми супроводжувалася спеціальними пісенними творами. В одній з народних пісень відображено весь хід весільного дійства:

А п’ятниця – починальниця, А субота – коровайниця, 
А неділя – вінчальниця, А в понеділок – напиватися, 
А в вівторок – похмелятися, А в середу – їсти та пити, 
А в четвер – порядок чинити,  А в п’ятницю по обіду
Та й додому поїду. 

Кожному регіону України притаманні специфічні риси виконавського стилю та пісенний репертуар, що демонструють розмаїтість нематеріальної культурної спадщини українського народу.

Радимо ознайомитися:

Козацьке, Чернігівська область, Проект "Поліфонія"


Український народний танець

«Ой ти танчику, білобранчику»

Виступ ансамблю Вірського. Автор фото Andy Colwell 2009

Танець належить до найдавніших форм народного виконавського мистецтва і сягає своїм корінням ще часів зародження людства. Вчені розділяють танці на танки, які мали ритуально-ігровий зміст, та власне танці, які виконувалися здебільшого під час народних святкувань.

Танки переважно виконували дівчата, це були хороводні композиції під час календарних обрядів: весняних (веснянки, гаївки, постові) та літніх (на Трійцю, Купайла, жнива). Танці не були так жорстко прив’язані до обрядів і мали переважно розважальний характер. До ритмічних, швидких танців належить краков’як, гопак, коломийка, полька, метелиця, козачок.

Українська хореографічна народна культура нині перебуває у стані занепаду, багато народних танців сьогодні забулися і, в кращому випадку, виконуються фольклорними колективами. Але водночас фольклорні танці є невичерпним джерелом для творчості сценічних хореографів, які використовують елементи народного танцю у своїх виставах. 


Народні ігри 

«Здоров, пане Калитинський!»

Ілля Рєпін “Вечорниці”, 1881 р.
Микола Пимоненко. Весілля в Київській губернії, 1891 р.

Народні ігри – це вид мистецтва, який поєднував елементи інших видів народних мистецтв та мав свою драматургію, супроводжувався танцями і піснями. Часто народні ігри були частиною календарних або родинних обрядових дійств.

До найвідоміших обрядових ігор належать, зокрема, різдвяні «Коза» та «Маланка». У молодіжній грі «Маланка» роль Маланки зазвичай  виконував молодий хлопець, дійовими особами були костюмовані персонажі: дід, єврей, коза, циган. Керував молодіжною святковою ватагою «старший прибуток», або «береза».

Існували й інші народні ритуальні ігри – це, зокрема, молодіжні гуляння «Калита», які відбувалися на Андрія. Досі в селах побутують  ігри «Курки», або «Цигани» – жартівлива гра з переодяганнями, яка завершувала весільні святкування. На наступний день після весілля до дому нареченого приходять гості, переодягнені у різних персонажів: лікаря, цигана, міліціонера, наречених. Вони ходять по селу та влаштовують різні бешкети та жарти, зокрема намагаються вкрасти з садиби якісь речі або курку. Увечері всіх запрошують на «курку». 


Народна драма

Вертеп Межигірського лялькового театру. Дерево, фарби, різьблення. Музей театрального, музичного та кіномистецтва України 1923 р.

Драматичне та театральне мистецтво України формувалося під впливом різних видів пісенної та танцювальної народної творчості, а також ігор та ритуалів родинного і календарного циклу. Виражена сюжетність присутня в купальських піснях, хороводах, народних іграх. Діалогічність властива народним пісням, а також окремим ритуалам (наприклад, сватанню, весіллю). Окремі обряди виконуються кількома особами, що створює передумови для сценічних інтерпретацій. 

Однією з найдавніших форм українського музичного театру був вертеп (народний ляльковий театр). Він відомий на території України з ХVI століття. Вертепні вистави, що складалися з двох дій, готували на різдвяні свята. Перша відтворювала сюжет релігійної легенди про народження Ісуса. Друга частина мала народно-побутовий характер. Для вертепного театру робили двоповерхову сцену. Перша релігійна сцена відбувалася на вищому поверсі, а друга – побутова – на нижчому.

Негативними персонажами вертепу були Ірод, Смерть, Чорт, римський солдат. Особливість українського вертепу полягала в поєднанні релігійного сюжету та органічно пов’язаної з ним сатирично-побутової інтермедії. На відміну від західноєвропейського різдвяного театру, який безпосередньо залежав від церкви, в Україні вертеп поєднувався з народною театральною культурою. 

Перевірте свої знання!

Віримо, що на нашому сайті Ви знайшли багато нового і цікавого, а, можливо, й стали справжнім експертом та готові передавати знання і традиції українського народу. Щоб упевнитися в цьому, радимо пройти тест.

Хочете знати більше? Радимо ознайомитися

  1. Пісенна традиція села Лука Києво-Святошинського району Київської області
  2. Козацькі пісні Дніпропетровщини

Посилання та література

  1. Іваницький А. І. Український музичний фольклор. Вінниця: Нова Книга, 2004. 320 с.                    
  2. Гуменюк А. Народне хореографічне мистецтво України. К., 1963. 236 с.