Буряковий квас

Сьогодні буряковий квас скоріше дивина, але насправді — це несправедливо забутий напій, який наші предки пили ще понад тисячу років тому. Відомий український кулінар Євгеній Клопотенко вважає, що історія цього напою сягає ІХ ст, коли на територію Русі прийшли скандинавські князі Рюриковичі. Буряки тоді були досить поширеними на наших землях і в Скандинавії. Але на Русі буряки не могли довго зберігатися через спекотні літа і згодом придумали ферментувати буряк, робити з нього квас. 

Готували його восени, коли збирали врожай і зберігали до весни, поки не виростуть нові буряки. Квас зброджували під гнітом у дерев’яних діжках, які ставили в холод.

Напоєм втамовували спрагу влітку, використовували в лікарських цілях, адже він багатий вітамінами, йодом, залізом. Крім того, буряковий квас був основою для багатьох традиційних страв, холодних супів і навіть борщу. Квас, приготований методом природного бродіння (без додавання дріжджів), можна споживати протягом кількох місяців, поступово додаючи воду.